Сало – це не тільки цінний міх, а й 3-4 кілограми дієтичної …. риби.
Невідомому політику присвячується.
Як романтично пахне ковбаса,
І помідори в діжці зашарілись,
А в пляшці тихо мов роса,
Горілочка домашня причаїлась
І сало ніжно зваблює кільцем,
І хліб наставив загорілу спину
Якщо ти млієш, слухаючи це -
За що ж ти Так не любиш Україну!
До чого тут сало до риби, спитаєте Ви? Розповім усе по порядку. Почалася ця епопея близько 10 років тому. Рибалив я якось взимку на одному ставку поблизу Харкова. Початок січня, неділя, чудова погода – третій день градусник показував близько нуля, а барометр фіксував відносно низький тиск. На мотиля, на поплавкову вудку досить активно ловилась плотвичка. В основному рибка була невеличка, але частенько проскакували й більш-менш достойні екземпляри - більше долоні. На льоду я нарахував 42 рибалки, погодьтесь, для ставка площею 80 на 800 метрів це досить відчутно, і куди не глянь, всюди були ми, такі різні але з одним діагнозом. Періодично підіймаю голову, встаю, щоб розім'ятись, опустити у лунку одну-дві кормушки з прикормкою, звісно ж спостерігаю за сусідами – як там у них справи? Метрах у 100 від мене утворилась якась дивна купка – в центрі один рибалка, біля якого на льоду плотва відчутно більшого розміру ніж у інших. Та порибалити спокійно йому не дають – потроху підпирають “бурильники”. Ну це вже нікуди не годиться – побачили що у людини клює, та обсіли з усіх боків!!! Саме тому, я завжди намагаюся обирати місце осторонь від інших. Мало задоволення рибалити у великій купі народу. Далеко не всі можуть себе пристойно поводити. Зустрічаються індивідууми які виходять на лід виключно задля того щоб хильнути “сто грамів на природі”. Тиняються потім по льоду, лаються. І самі не рибалять і людям не дають. А ці вічні конфлікти за “городи”! Як на пташиному базарі. Щось на зразок отакого, як на фото, яке було розміщене на форумі харківський короп.
Та чоловік вирішує проблему дуже просто – збирає речі та прямує у мій бік, ближче до вершини ставка, подалі від інших рибалок. Зупиняється на пристойній відстані від мене, бурить пару лунок. У кожну опускає по три кормушки прикормки. Потім підходить до мене, просить сірника - його впали у воду та підмоклі. З часом у нього й на новому місці пішла рибка. Та таки крупніша ніж у мене. Познайомились, слово за слово. Микола Іванович, так його звали, виявився людиною відкритою – поділився “секретом” – виявляється ловив він на …. сало. Спробував і я, вийшло!!!
Отак і дійшов до нестандартного використання цього смачного та корисного для українця продукту, та познайомився з цікавою людиною. З того часу, беру сало на всі рибалки. І не тільки взимку. Так восени, у Чугуївському районі на ставку, я стабільно ловив пристойну краснопірку. Звісно ж, не завжди воно настільки ефективне, лише, коли риба більш-менш активна. Інколи, перевірена наживка (взимку відповідно – мотиль) має значну перевагу. Та коли вдало обрано місце рибалки, сприятливі погодні умови та збігається багато інших факторів, то рибалка на сало приносить справжнє задоволення.
До речі, для скептиків - на Кременчуцькому водосховищі місцеві рибалки повним ходом ловлять плотву на …. коров’яче вим’я або легені і навіть на сире м’ясо. На відомому київському форумі rybalka.com свого часу було жваве обговорення (мовою оригіналу).
-Мужики, извините за глупый вопрос, но что такое "вымя" и как на него ловить?
-Насколько я понимаю: коровьи сиськи, режешь кусками и на крючок.
-"Коровий бюст" - звучит политкорректнее)))
-Все правильно тебе объяснили за вымя, только я ловлю на него когда жор. А в других случаях - только мотыль. У нас так сложилось. Еще можно мясо сырое, тоже режешь на кусочки и на крючок.
-Мда, век живи – век учись!
Что такое обычное вымя, я, конечно, знаю. Только не думал, что плотва его жрет (как и легкие с печенью). Это уже не плотва, а пиранья какая-то! Все. Летом купаюсь только в тазике. И на фидер теперь поводки из стальки буду ставить – а вдруг кормак отгрызет! Користувач цього форуму Хантер (Юрій з міста Київ) розмістив у своєму блозі чудове оповідання про ловлю на вим’я, навіть із фотографіями, де все детально описано.
Удвох із братом, Володимиром, вони рибалили у той день на відстані 5.5 км від берега, принаймні так показав навігатор. Ви тільки уявіть, до місця рибалки люди добирались пішки більше години!!! Без навігатора, думаю, було б складно дістатись до місця. А рибалки з інших областей, які не мають досвіду орієнтування в таких умовах, взагалі могли дуже просто заплутати та не знайти дороги до берега, особливо у хуртовину. Адже ширина Кременчуцького водосховища більше 30 км, а довжина біля 300. Уявіть – навкруги біла пустеля, рівна як стіл, без жодних орієнтирів … бррр. Це дуже добре видно на приведеній фотографії. Ловлять на вим’я як на гачок на поплавочну вудку так і на мормишку “на гру”. Отака плотвичка ловиться. До речі, один із його колег із сумом зазначив: “Ще зовсім недавно така плотва (300-500 гр.) вважалася на водосховищі “мальком” і в уловах екземпляри на кілограм-півтора були закономірністю, а не чимось визначним!!!" Це підтверджує і Юрій, що з кожним роком і кількість і розмір риби в уловах рибалок сильно зменшується.
Отже - сало чудова наживка, та має багато переваг. По перше – добре тримається на гачку, по друге – дозволяє позбутися настирливого мілкого окунця та йоржика, а по третє – дуже полюбляє його плотва, краснопірка, карась, навіть лящ та короп не гребує.
Застосування такої наживки позначається і на розмірі трофеїв, навіть саме клювання – жадібне, без довгих посмикувань. Хап …. і є. А чого варті погляди рибалок, що ловлять відносно поруч зі мною. У них на мотиля – невеличка плотвичка, окунці, а в мене хоча буває і рідше, але ж плотва – та яка! Так на одній із недавніх рибалок, на Печенізькому водосховищі (в районі с. Мартова), підійшов дідусь – попросив цигарку, бо свої “скінчилися”. Поки прикурював – клювання. Витягаю добру плотвину. Дідусь схвально киває – добра, мовляв. Та коли він побачив, що на гачку якийсь білий кубик, то здивовано спитав на що ловлю. Звісно відповідаю – на сало.
"З цибулею чи часником, мабуть і сто грамів наливаєш?" Сміємося разом. Спеціально для дідуся дістаю з торбинки шматок сала, ножем відрізую кубик близько 5 мм, чіпляю на гачок свіжий та опускаю до лунки. Не проходить і хвилини - виймаю добру плотвину грамів до 200.
Дідусь квапливо йде до своїх вудок. З часом, дивлюсь і біля нього на льоду вистрибує гарна плотва. Вкотре згадую добрим словом Миколу Івановича, та своє перше знайомство з “нестандартною” наживкою.
Про ловлю цієї чудової риби – плотви, написано чимало. Я (та немало з моїх знайомих рибалок) віддаю перевагу саме їй, на відміну від молоді ляща, яка на Харківщині зветься ласкирем (приблизно до 500 гр). По перше – лящик довжиною до 32 см заборонений до вилучення Правилами аматорського та спортивного рибальства, а по друге, він настільки кістлявий, що кулінарні якості його, прямо скажемо, сумнівні. Хоча у в'яленому вигляді він цілком їстівний і любителі хильнути пива з таранею одностайно говорять, що він “добре йде” з цим напоєм. Хоча німецькі, чеські та багато інших пивоварів стверджують – в'ялена та копчена риба вбивають вкус пива. Інша справа – зимова плотва!!! Моя кохана дружина готує її жареною за власним, миколаївським рецептом – із цибулькою всередині, яка віддає свій сік та надає рибі неповторного смаку. Ніякий кістлявий ласкир-недомірок поруч і близько не стояв. Взимку плотва не має характерного трав'яного присмаку, навіть у юшку годиться. Та й в'ялена, чи копчена дуже смачна. На смак і колір, як то кажуть товаришів не існує.
До речі – при певному вмінні наловити ласкиря чи підлящика у великій кількості не становить клопоту. Він тримається певних місць, ходить великими зграями, добре відгукується на тривалу підгодівлю. А справжнього, бронзового ляща стає дедалі все менше та менше. Та звісно, звідки йому взятися? Росте довго, значної шкоди завдають йому різноманітні забруднення, хвороби (той же легульоз або солітер, як називають його рибалки), браконьєри, промисловики та “прості рибаки” які не завжди знають міру. Але мова зараз про інше.
За моїми спостереженнями, плотва, особливо на початку та наприкінці зими, збивається у великі зграї, активно переміщується по всій акваторії та часто бере навіть на рівних ділянках дна, без характерних перепадів глибин (бровок), коряжника на відносно невеликих глибинах (якщо порівнювати з тим же лящем). Якщо риба активна та харчується, вона миттєво підходить на прикормку, що дає каламуть. Я, наприклад, у взимку використовую для плотви такий рецепт: 1 стакан насіння соняшника, 1 стакан геркулесових пластівців, 1 столову ложку злегка обжареного насіння коноплі. Це добро перекручую на м’ясорубку. Додаю близько 1 кг панірованих сухарів, обдаю кропом, потім трохи сала, якщо планую на нього ловити (кубики по 3-5 мм). На додачу невелику кількість мілко порізаного зеленого укропу. Інколи додаю кормового мотиля, інколи ні. Доставляю ближче до дна кормушкою, яку відкриваю на висоті 0.5-1 м. За певних умов - крупна плотва гуляє у пів води, тоді кормушку підіймаю вище. Як на мене, прикормка яка дає каламуть, для плотви все ж більш ефективна, ніж просто підгодівля мотильом, як це практикують при ловлі ляща. До речі, на мотиля буває налітає окунь або всюдисущій йоржик (хоча від останнього трохи рятує насіння соняшника). Рибалю я змалку і за цей час помітив певну закономірність: під час низького тиску, риба пересувається на більш мілкі ділянки водойми, часто ловиться не біля дна, а у товщі води і навпаки – при високому тиску переміщується глибше. Причому не тільки “біла”, а й хижаки. Звісно ж бувають такі дні, що риба не хоче брати ніяк, хоч ти з бубном біля неї витанцьовуй.
Улюблена снасть – поплавкова вудка. Лесу зазвичай використовую 0.12, хоча з собою обов'язково беру пару запасних вудок із більш тонкими снастями, які інколи виручають тоді, коли риба не відгукається на мої звичайні оснастки. Я не спортсмен-рибалка, великого досвіду роботи з тонкими лесками не маю. По перше, занадто плутається, особливо при вітрі, по друге – плотва досить сильна риба, при виважування пручається та йде “гвинтом”, а на сало трапляються і серйозні екземпляри, або підходить лящ, карась або навіть коропець. І підсікати з тонкою лесою треба плавно, а не розмашисто, як зазвичай, інакше обрив гарантовано. Та й сам процес виважування занадто затягуються і відчуття такі наче тягнеш крокодила, а не плотвину. Так, цього року на Печенізькому водосховищі, плотва вагою більше 300 гр. досить частий трофей у мене, саме при ловлі на сало. Наші водосховища, значно менші ніж те ж таки Кременчуцьке, кормова база бідніша, а навантаження на них велике. То ж зазвичай на мотиля в рибалок ловиться плотвичка до 200 гр. Ось вона – зимова красуня. Ваги показали 400 гр.
Поплавок використовую стандартний, з твердого пінопласту через тіло якого проходить леска і фіксується стержнем, але досить величенький. Бо не хочеться напрягати зір видивляючись у лунці крихітну цяточку. Коли планую ловити на глибині до 4 м у стоячій воді, то поплавок беру вантажопідйомністю 0.5-0.8 гр., на течії ж і у глибших місцях поплавок крупніший, вантажопідйомністю вже 1 гр. і більше. А ось в огрузці є невеличкий секрет: основний груз (вага його залежить від поплавка) кріпиться на відстані у 40-50 см, а у 4-5 см від гачка – одна дробинка-підпасок у 0,2 гр. Коли кльов в'ялий або риба лише торкається наживки та викидає її - просто відсуваю дробинку-підпасок на 10-15 см від гачка. Вірно огруженй поплавок, під вагою основного груза, трохи притоплений (майже по антенну) і лише після додавання підпаску плавно тоне. Такий варіант огрузки ще на початку моєї “рибацької кар’єри» порадив мені мій дядько, Микола Даниленко, мешканець селища Печеніги, який використовував її ще за царя Панька. Гачки для плотви використовую Овнер № 12-14. Снасть виходить дуже чутлива й фіксує найменшу покльовку, навіть мілкої сепелявки, адже при цьому риба, коли хватає наживку відчуває лише вагу підпаска, а не всього грузу. І розмір та вантажопідйомність поплавка не впливають на чутливість оснастки в цілому. Налаштувати її вдома дуже просто:
1. Попереджаємо домашніх, що з головою у Вас усе гаразд.
2. Наливаємо у якусь височеньку та прозору ємність води (наприклад трилітрова банка чи баклажка з відрізаним горлишком).
3. Чіпляємо поплавок, під ним основний груз і опускаємо “снасть” у воду – поплавок має плавати зверху, лише підтоплений по антенну.
4. Потім дробинку-підпасок. Під її вагою поплавок починає плавно йти до дна.
5. Прив'язуємо гачок та відсуваємо дробинку-підпасок на потрібну відстань від гачка.
До речі, свинець використовую м'який із наборів для рибалок-спортсменів. По
перше, на коробці підписана вага дробинок, а по друге, він легко обжимається руками та знімається при потребі і не шкодить тонку леску.
Не завжди виходить вирватись на велику водойму, але біля батьківської хати, поблизу міста Харків, є ставок. У ньому велика кількість мілкої білої риби – хамси, плотвички-переродка, зустрічається й добра плотвичка. Ця оснастка чудово себе показує на таких “тренувальних” виходах. І в той час, коли місцеві рибалки в пусту смикають вудки, я отримую задоволення від рибалки, а не нервовий тік від безлічі нереалізованих пустих покльовок.
А пункт перший виконайте обов'язково, щоб не подумали боронь Боже про білу гарячку. Є такий рибацький анекдот: сидить чоловік, дивиться на нерухомий поплавок годину, другу, нарешті відчиняються двері ванної кімнати, входить дружина: "Добре коханий, іди на риболовлю, бо мені білизну прати треба!!!"
Також обов'язково беру з собою вудку оснащену мормишкою та відповідним кивком. Буває що риба більш охоче відгукується на мормишку яка грає, аніж на гачок. Також допомагає періодичне підсмикування поплавкової вудки.
Спробуйте і Ви сало у якості наживки. У крайньому випадку, якщо не буде клювати, його завжди можна з’їсти, або віддати безхатній тваринці. Ні хвоста Вам, ні лузги!!!
Данный материал опубликован в газете "Рыбачёк" №9,10 2011г.
Правила
Вход
Регистрация
FAQ
Поиск
.
