HARP

«Подорож в минуле». Наш десант в Білорусію (батьківщину картоплі, крамбабулі та глазурованих сирків) на оз.Черніца



Не встигли ми повернутися з відкриття Карпового сезону 2019 року, яке проходило на славнозвісному озері, мецці світового карпфішингу – озері Шумбар що в Хорватії. Дана подорож для нас була дуже насиченою, емоційною та дуже вдалою, за чотири доби нам вдалося спіймати 31 рибу загальною вагою понад 450 кілограмів. Дана поїздка досить сильно підняла планку нового нашого біг фішу який заважив 28.500, який треба думати де перебивати, також велика кількість спійманої риби за 10-15 кілограмів підвищує апетити, і надалі хочеться ловити не гірше, але в нас в Україні такі сесії рідкість, і прийдеться радіти меншим уловам та рибі меншої ваги. І по дорозі з Хорватії ми детально обговорювали деталі нової не менш цікавої подорожі і теж за межами нашої країни.
Ще в січні місяці зацікавився водоймою в Республіці Білорусь – оз.Черніца. Про дане озеро є досить багато як відео так і різноманітної інформації. Оз.Черніца знаходиться в Логовському районі, орієнтовно 70-75 км за Мінськом неподалік Березінського біосферного заповідника. Загальна площа водного плеса 28.5 Га, вода в озері проточна, оскільки в нього впадає річка та декілька струмків. Рівень води постійно високий та стабільний. За формою озеро нагадує трикутник з вузькою частиною в яку впадає річка, частина даної зони не залучено секторами і є досить мілкою з середньою глибиною 0.5 метра і являється зоною покою та нерестилищем для місцевих рибів, в широкій частині озеро має насипну штучно створену дамбу протяжністю 590 метрів, на якій розміщено з 6 по 13 сектор, який собою являє зручний великий дерев'яний понтон, між 10 та 11 секторами розміщено злив дамби, з 14 по 20 сектор розміщені в лісовій частині озера, майбуть одні з найдивовижніших та самих бажаних секторів даного озера в який мріє потрапити кожен відвідувач Черніци. Під'їзд до даних секторів здійснюється лісом, через досить круту гірку, що під час тривалих дощів може викликати певні труднощі потрапляння в сектор. Кожен сектор оздоблений великим дерев'яним помостом підхід до якого здійснюється по дерев'яному містку. Сам помост є досить великим на якому розміщено накриту бесідку з дерев'яним столиком та двома стільцями, також сектор спроектований таким чином що має своєрідний причал для надувних човнів, адже на озері дозволена рибалка в завоз. З додаткових нештяків (мангали, крісла качалки, туалети в кожному секторі та смітники), на протилежній стороні лісних секторів розміщено п’ять плаваючих секторів-понтонів (для рибалок які люблять рибалити окремо від всіх), забратися на даний понтон можна тільки за допомогою човна. В загалом озеро оздоблене двадцятьма секторами. На території озера є будиночок сторожа, місце для нагородження, окремо збудована баня, яку можна орендувати за додаткову плату, та окремо стоячі будки-будиночки для місцевих собак сторожів. Навколо озеро оточене лісом та непрохідними болотами, одне з не багатьох озер яке дійсно зачаровує своєю природою та своєрідною дикістю, та «автентичністю». А про зарибленість оз.Черніци амурами які не дають нікому присісти в крісло качалку чи поїсти м'яса ходять легенди. Саме це і манило мене відвідати дану водойму, адже завжди манить все невідоме та здавалося недосяжне в силу певних нюансів та обставин.




Підготовка.

Тому промоніторивши всю інформацію знайшов на офіційному сайті озера електронну адресу адміністраторів, і вирішив написати адміністраторам та дізнатися про можливість бронювання сектора, цінову політику та правила перебування та рибалки на озері, які в цьому році також змінилися. Відповіді довго чекати не довелося і в найближчі два дні я отримав всю вичерпну інформацію, та позитивну відповідь для броні. Лишилося визначитися з датами, оскільки поїздка на Шумбар була в підвішеному стані, але планові дати були погоджені нами, тому зробивши зазор в місяць часу ми з Ваньой вирішили забронювати сектор на травень місяць. Раз їхати на нову водойму, то хотілося забронювати саме лісовий сектор №20, щоб максимально насолодитися красою місцевих пейзажів і повністю пропустити через себе всю ту дику лісову атмосферу, і до того даний сектор являється одним з най перспективніших, оскільки найближче до тієї зони покою, де живе риба, і з самого краю, нам ніхто не заважатиме спокійно відпочивати.
Через декілька днів знову написав Ірині – адміністратору озера, вже з погодженими датами та бажанням потрапити в конкретний сектор, на що отримав позитивний результат, що сектор за нами заброньовано і ми можемо не переживати, що він може дістатися комусь іншому, за резервацію платити нічого не потрібно було. Тому поки Вітя займався питаннями забронювати сектор на озері Шумбар, ми вже точно в січні місяці знали що потрапимо в сезоні 2019 на озеро Черніцу що в Білорусії.
Після приїзду з Хорватії я активно почав збирати інформацію по даному озері, перспективні місця лову, дистанції лову, чим кормити, як багато кормити, яка насадка. Але найбільше мене хвилювало питання стосовно перетину кордону. Від багатьох знайомих наслухався, що перетин кордону з Угорщиною це квіточки в порівнянні з Білоруським кордоном. Тому я спілкувався як з Білоруськими коропятниками так і з нашими хлопцями які рибалили в Білорусії, як нам краще і без пригод перетнути кордон, хоча без пригод в нас жодна поїздка не відбувається. Щоб трохи спростити нам життя, я написав в котре адміністратору озера Черніци – Ірині, і запитав чи можливо зробити для нас лист запрошення з мокрими печатками, якщо такі є і відправити фото даного листа на пошту, через декілька днів даний лист в мене був вже на пошті і як виявилося надалі він був не зайвий. Іншим нюансом при проходженні кордону було заповнення митних декларацій, які ми ніколи не заповняли, але це вже потрібно було рішати на місці. Кормова програма, що брати й скільки брати, у висновку всі знайомі в один голос казали що потрібно багато тигрового горіха та інших зернових. Стосовно бойлів наш вибір впав на вже провіреного вітчизняного виробника CC Baits, але цього разу ми вирішили протестувати нові для нас смаки які на нашу думку своєю легкістю запаху найбільш підходять для весняної ловлі карпа CC Baits Professional Soluble Winter Catcher та CC Baits Professional Soluble Honey і всю програму будувати навколо даних смаків. Тому до 15 кг CC Baits Honey (мед) та 15 кг CC Baits Winter Catcher (молочні бойли). Також ми у своєму арсеналі мали:
- бустер CC Baits Fluoro Liquid Hi-Attract, Honey (Мед) – 2 шт.
- бустер для Прикормки CC Baits High-Attract Winter Catcher (Молочно Медовий) – 2 шт.
- кукурудзяний Екстракт CC Baits C.S.L. – 2 шт.
- амінокомплекс CC Baits Multimino – 2 шт.

З зернових ми брали:
- три шести літрових баклашки ферментованого тигрового горіха;
- 5 кг. вареної готової кукурудзи;
- 5 кг. готової суміші зернових;
- 5 кг. готової вареної коноплі;






День виїзду.

Отже, наближався день виїзду, по прогнозу погоди обіцяли два дні дощу, а потім сонячних два дні, і постійні зміни тиску, що не дуже вселяло надію на хороший результат. Як завжди орієнтовно 5.00 Ваня чекає мене біля під'їзду з вже завантаженою машиною, мені лишається лише закинути тигровий горіх який я готував, та власні шмотки, і в дорогу. Попередньо закачали офлайн Гугл карти, оскільки на нашу думку вони найбільш правдиві та ніколи нас не підводили та вели нас чітко по маршруту і без різних нюансів. Гугл показав що на нас чекає близько 675 км. в дорозі, у порівнянні з Хорватією не багато, але дорога зайняла в нас близько 10 годин. Наш маршрут ми вирішили прокласти Рівне-Луцьк-Ковель-пп Мокрани-Кобрин-Мінськ-Метлічіци-оз.Черніца. Чому саме через Ковель? На нашу думку, саме через пп. Мокрани їздить більшість рибалок з Білорусії на змагання на оз. Кричевичі та інші водойми України, а наші команди їздять на озеро Нове що біля м.Брест. Тому для прикордонників не в новинку коли під'їжджає машина з забитим салоном до верху рибацькими снастями, і саме на цьому прикордонному пункті на нашу думку не доведеться довго пояснювати куди ми їдемо і чому. Дорога до Луцька і повороту на Ковель пролетіла досить швидко, адже що року їздимо тудою на озеро Кричевичі, а далі все нове та не відоме для нас, і з кожним кілометром який наближав нас до кордону з Білорусією починав виникати невеличкий внутрішній мандраж, і під боком Ваня почав нити що нас заставлять розвантажувати машину (до того таким нитіком, я його ніколи не бачив) - і ось кордон. Українську митницю ми пройшли досить швидко і без пригод, на митному контролі прикордонник запитав куди їдемо і ціль поїздки – у відповідь що на рибалку, він посміхнувся і жартома сказав щоб брали його з собою. Далі саме цікаве, перетин кордону Білорусії, до якої під'їхавши ми побачили невелику, але і не дуже квапливу чергу і прикордонника який ретельно оглядав кожну пасажирську машину стоячу перед нами, він заглядав в кожну шпарину, бардачок і т.д, так на інших кордонах нас не оглядав ніхто. Коли настала наша черга, підійшов і попросив відкрити двері та багажник для огляду, і зазирнувши в салон схопився за голову, що це тіпа – капець, і на довго. Ми ж сказали що їдемо на змагання і в нас є бумага з печаткою зі сторони Білорусії, саме так було написано в нас в запрошенні. Він позаглядав скрізь, побачив Вані бінокль, дістав його з чохла і почав дивитися в нього, ніби бінокля ніколи в руках не тримав, потім сумку з гаджетами, де побачив декілька павербанків, ніби в них не користуються таким ніхто, далі сказав що треба заповняти декларацію на ввіз власного майна і це займе трохи часу, тому потрібно нам трохи від'їхати в сторону, та йти на паспортний контроль, і після проходження його на митному контролі там розкажуть як заповнити ту митну декларацію. Ми від'їхали сторону в такий карманчик, і пішли на паспортний контроль, який пройшли досить швидко, далі митний контроль, на якому підійшов інший прикордонник який нам проказав на стенді як заповняти ту митну декларацію, але розказав не зовсім зрозуміло. В результаті Ваня переписував ту декларацію три рази та у двох примірниках. Далі прикордонник почав розпитувати в нас куди їдемо, де працюємо, по типу вести таку ненав'язливу розмову намагаючись зрозуміти реальну ціль поїздки. І на закуску сказав розвантажити частину речей, які Ваня складав кілька годин перед поїздкою, по типу що стали під камерами та по протоколу слід розвантажити. Діватися нікуди, тра розвантажити, він оглянув всі сумки які лежали з самого низу, далі знову перевірив паспорта і правильність заповнення тої вже так нелюбої Ваньою декларації, і дав добро на перетин кордону, і сказав щоб не порушували правила дорожнього руху і не забули що дороги в Білорусії платні, про що на кордоні видають пам'ятку про платні дороги та систему Bell Toll. Загалом проходження кордону в нас зайняло близько 3 годин. І ми вирушили вже в сторону Мінська, де на шляху в нас стояло завдання заїхати на заправку дозаправитися і купити той датчик Bell Toll для пересування до платним дорогам. На найближчій заправці ви купуєте датчик, який вішається на лобове скло, даний датчик вартує 20-25 євро при виїзді з країни повертаєте даний датчик і вам повертають ці кошти назад, на даний датчик ви кладете депозит певну суму, яка зчитується кожен раз після проїзду авто під рамкою, яка розташована через певну кількість кілометрів, але є якась мінімальна сума яку тра покласти на той депозит. Вартість просування по платним дорогам Білорусії вартує 4 євро/цента за 1 км. , і дана система більше зроблена для іноземців та вантажних автомобілів, оскільки самі білоруси їздять без тих датчиків якщо авто на білоруських номерах, і платять за ці дороги що року дорожній збір 60 у.о.



Стосовно самих доріг, від багатьох чув що вони ідеальні – європейського зразка, але поняття ідеальності у кожного різне і все залежить від того, хто де їздив раніше. В мене склалося враження, що дороги в Білорусії далекі до ідеальних, проте не вбиті, тобто на тверду «4», в порівнянні в тій самій Угорщині платні дороги в рази кращі по якості. Чомусь вся дорога в Білорусії мені нагадала шмат дороги Рівне-Львів (не нова, не вбита, але не ідеальна). Поки ми їхали в сторону Мінська, найбільше мені запам'яталося, як навіть в дощ дорожні служби працюють на дорозі, а саме стрижуть траву яка розділяє смуги в різні сторони, та узбіччя, все покошено та чисто, нема значення дощ, злива повз яку ми проїжджали, спека – люди стрижуть траву. В нас вже пили по 50 грамів в автомобілі, або звалили б десь.
Якось довго ми проїжджали ті 350 км. до Мінська, навіть потрапили в таку грозу з градом, що автомобілі заїжджали на узбіччя по при погану видимість. Все ближче до столиці Білорусії потік машин почав збільшуватися, і через затримку на кордоні наша екскурсія по Мінську накрилася «мідним тазом», хоча я з самого початку мало вірив що нам вдасця погуляти містом, через не бажання Вані заїжджати в саме місто. Тому по обїзній ми забили маршрут до супермаркету Корона що був найближче до виїзду з міста в напрямку озера. Набравши потрібних нам продуктів, м'яса на шашлик, славнозвісних глазурованих сирків згрузили їдло в машину і пішли в кафе перекусити оскільки на шляху ставали по мінімуму і часу на перекус не було. Поки ми шопились та перекушували на годиннику вже була 18.00, тому максимально швидко поки сонце не сіло хотіли заїхати на озеро, з Мінська до озера нам лишалося проїхати ще 85 км. Ситі білоруськими смаколиками ми вирушили в сторону озера. В планах в нас було прибути на озеро і домовитися по можливості якщо наш сектор вільний, поставити хоча б намет щоб переночувати, а далі з ранку вже займатися рибалкою.
Дорога пролетіла швидко і ми бачимо дорожній знак с. Метлічіци, через яке нам потрібно було проїхати, а далі ґрунтовою дорогою ми заглиблювалися в лісову місцевість ще 10 кілометрів, на шляху траплялися хутора по три чотири повністю дерев'яні автентичні хатки, здавалося хто може жити в такій глуші, але дорога ще далі заглиблювалася в глиб лісу. І ось ми бачимо вказівники з дерев'яними табличками, і напрямком руху до озера ще 4 км, трохи часу і перед нами вїздні ворота на територію озера і дамба з секторами від 6-13, і всі ті краєвиди які я до того бачив тільки на відео та фото рибалок які мали змогу тут побувати. Перед нами відкрилося дійсно мальовниче лісове озеро, зі своїм водним плесом в якому відображалося сонце яке вже сідало за верхівки дерев, відразу в очі кидалися великі помости та шикарні сектори в лісовій частині, а також плаваючі велетенські помости.
Ми зупинилися біля будинку охорони та побачили охоронця, який запитав в який сектор ми приїхали, і дізнавшись що в сектор №20, він зрадів і привітав нас з перебуванням в Білорусії. Він напевно не був впевнений в тому що ми приїдемо, оскільки до нас з України на оз. Черніца ніхто не був, крім Геннадія Садіка «Ізюмчанка» який приймав участь в міжнародних змаганнях Карпової ліги ICL. Він дозволив нам заїхати на сектор і розставлятися щоб переночувати вже на місці, та сказав що потім підійде до нас щоб вирішити всі інші питання стосовно рибалки.
Ми хоч і стомлені, але дуже раді що все ж таки доїхали направились лісовою дорогою в сторону нашого сектора, охоронець сказав що біля нас вже є сусіди в секторі 19 зі Смоленська що в Росії які рибалять вже добу і щось їм вже вдалося спіймати. Взагалі дане озеро досить популярне серед Росіян, і вони бронюють переважно лісові сектора, познайомившись на наступний день з хлопцями з Білорусії, вони розповіли що минулого року якийсь заможний коропятник викупив сектор № 20 на цілий сезон, відваливши кілька тисяч баксів, і поставив там стаціонарну палатку та приїжджав коли йому зручно і захочеться.







І так 20.00 ми на озері Черніца що в Білорусії, у своєму секторі №20, і в нас є три доби щоб підібрати ключик до даного озера і вижати з сектора по максимуму. Розкладаємо свій табір та налаштовуємо логістику в секторі, саму рибалку планували розпочати з наступного дня, а цього вечора планувалося просто все розкласти та підготувати по можливості снасті та відпочити після не такої далекої, але досить виснажливої дороги.









День перший. Вивчення місця лову, та пошук перспективних точок та робочих насадок.

Проснулися ми близько 5.00-6.00 відразу взялися за маркер, карту сектора та дальномір, щоб зрозуміти картину яка захована перед нами в товщі води. Після першого променя ми відразу знайшли межі русла вихід з якого був на досить близькій та не звичній для нас відстані 69 метрах, далі йшов підйом на 0.5 метра до відстані 90 метрів, і далі суцільне поле. Але на другому забросі ми чіпляємо маркер за підводне каміння, про яке ми чули від знайомих, і щоб не обривати маркер вирішуємо взяти на прокат лодку, хоча спочатку не планували нею користуватися, оскільки з цього року ввели обмеження по дальності завоза човном до 120 метрів. Це пов'язано з тим що коли одночасно задіяно 20 та 1 сектори і які до того починають возити човном, то кльов в решти секторах практично зникає повністю. Але на такій відстані навіть і далі можна ловити спокійно з берега. Проте ми вирішили не жертвувати рибою, та оснастками втрачаючи їх в корягах та каміннях і взяти лодку, і при подібних траблах, спокійно виважувати рибу з лодки. Вартість надувної лодки без електромотора 15 бел. рублів, з електромотором 25 бел. рублів; і в принципі не пожалкували. Маючи ехолот в наявності ми вже детально дослідили структуру дна, глибини. Через велику чистоту та прозорість води, можна було навіть візуально побачити що робиться на глибині в один метр. Після години плавання по сектору ми обрали для себе три точки:
1 точка — на відстані 69 метрів (вихід з русла – перепад з 1.5 до 0.5 метра),
2 точка — на відстані 136 метрів (дану точку ми обрали через глибину 1 метр – де на відстані 2-3 метрів йшов підйом на 0.5 метра, також в даному місці була тверда структура дна, і дана точка була чітко навпроти нашого сектора, хоча якщо будуть зауваження зі сторони сусідів та охорони через дальність нашої точки ми готові були піти з неї на:
3 точка – на відстані в 121 метр, де стояв стаціонарний маркер адміністраторів водойми й після дослідження даної точки ми побачили тверду структуру дна, але неподалік були підводні коряги в близькості яких було ловити небезпечно)
Також додатково дослідили протилежний берег і зону комишів куди возити вже було заборонено, але дана зона яка була улюбленою в рибалок минулих років була всіяна каменями та різноманітними гілками, і ловити там було просто мега-складно, хоча візуально в нас картинка була намальована.









Отже, на старті приймаємо рішення обловлювати першу та другу точку, а третю лишити як запасний варіант.
Дальню точку ми закормлювали CC Baits Professional Soluble Winter Catcher, міксом з 14 та 20 мм. пелета кріль і це все заливали бустером для прикормки CC Baits High-Attract Winter Catcher (Молочно Медовий), також перед завозом в даний мікс ми добавляли ферментований тигровий горіх, кукурудзу, коноплю та мікс зернових. В якості насадки використовували CC Baits Fluoro Pop-Ups, Pineapple & N-Butyric Acid з двома кукурудзами, та пелет з даним поп-апом









Ближню точку ми прикормлювали CC Baits Professional Honey який заливали CC Baits Fluoro Liquid Hi-Attract, Honey (Мед), в даний мікс пелета не добавляли, а в пропорції зерна переважав тигровий горіх. На насадці CC Baits Fluoro Pop-Ups, Honey [Мед] з двома кукурудзами, та пробували насадки з тигровим горіхом, також експериментували з новинкою від CC Baits Two-Tone Pop Ups,
Отже, в районі 10.00 палки завезені й ми в очікуванні клювання прийнялися готувати сніданок та насолоджуватися відпочинком і Білоруською природою. Перше клювання в нас відбулося в 12.20 з дальньої точки, на другу палку яка була завезена за кормове п'ятно. Короп відразу стрімко намагається зачепитися за підводне каміння, тому лізу в човен і за рибою, і чомусь вирішив взяти з собою підсак які теж як нововведення видають на водоймі разом з матами та сумками для зважування, але якість того трикутного підсака не фонтан і мілка сітка не дозволяє нормально керувати ним при виважуванні, тому риба вдалося завести тільки з 3-4 спроби, коли він конкретно втомився і на бочку зайшов в підсак. Вага показала 9.500 спрацювала насадка CC Baits Fluoro Pop-Ups, Pineapple & N-Butyric Acid з двома кукурудзами. Після чого настало тривале затишшя, погода почала мінятися, то парить, то вітер, але кожні три години, ми намагалися перезавозити оснастки в надії підібрати ключик до риби. Від знайомих чув що особливість даного сектору саме в нічній ловлі, а протягом дня на велику кількість клювань не варто розраховувати, і риба прохідна. В ранці вона йде в сторону дамби, і даний прохід ми прозівали через маркування та приготування корму, а в вечері повертається назад. Хоча в теплу пору року вона також виходить на мілководну частину водойми погрітися, проте даний день теплим було важко назвати. Наступне клювання відбулося аж о 17.25 і теж з дальньої точки на перше вудилище, виважування і короп вагою 7.000, перезавозим і через годину знову клювання на дану палку і знову короп 7.200 зпрацювала насадка CC Baits Fluoro Pop-Ups, Pineapple & N-Butyric Acid з двома кукурудзами – пелет мовчав. Далі включилася третя палка з ближньої точки й знову перша палка. За дві години часу в нас відбулося чотири клювання і ми отримали сигнали з обох точок, значить місце ми обрали правильно і лишається нарощувати темп. Після кожного клювання ми підкидали по черпачку корму на точку, щоб максимально на довго затримати рибу. З 20.00-22.00 беремо ще три риби дві з який знову на першу палку. Почало темніти і ми взялися за вечерю, та замариноване на передодні білоруське м'ясо, в надії що паровози нам не дадуть перекусити як це відбувалося в Хорватії, але наступну серію покльовок ми отримали тільки о 00.00 з ближньої точки – амур на 4.000, далі дана точка почала приносити стабільно кожну годину півтори рибу і з цієї точки ми взяли найбільшу рибу даного дня коропа на 10.000 який клюнув на CC Baits Fluoro Pop-Ups, Honey з підсадкою тигрового горіха. Клювання продовжувалися до 3.00, а далі наступило затишшя аж до ранку і тільки о 7.10 ми взяли наступну рибу. Загалом за першу добу нам вдалося отримати 15 клювань і спіймати 13 риб загальною вагою 112 кг., а також на першому вудилищі мали один зачеп та один схід. Ще одне нововведення з цього року – це використання безбородих гачків на озері Черніца (охорона постійно перевіряє оснастки та поводки, тому жартувати з цим, "тіпа проканає" і ніхто не побачить, там не варто, все перевіряють).









День другий. Зміна тактики та місця лову.

З ранку вивчивши динаміку та таблицю клювання, ми розуміємо що з ближньої точки ми протягом дня і вечора не взяли майже ні одної риби, і вона працювала лише в ночі, тому приймаємо рішення годувати її далі, але оснастки в день завезти на третю точку яку попередньо загодували й спробувати ловити в день з неї, а на ніч однією палкою повернутися до тієї другої (ближньої точки).
Перевозимо всі оснастки та чергову порцію корму на точки та сидимо в очікуванні клювання. Наші сусіди з'їхали з 19 сектора, і судячи по клюванню в них був не фонтан, хоча вони казали що то було справжнє ельдорадо, і за дві доби їм вдалося спіймати близько 15 риб, коли ми в першу добу отримали вже 15 клювань. Але то таке. Перші клювання в нас розпочалися з 11.30 і з першої палки, далі поїхали друга і третя палки з нової точки, і потім знову перша та третя палки, за годину часу ми отримали п’ять клювань і всі реалізували. З нової точки почав прокльовуватися амур. Риба клювала як на одиночні поп-апи так і на поп-апи з підсадкою кукурудзи. По обіді ми беремо ще дві риби та прикрий схід з ближньої точки. Після клювань з ближняка вся риба стрімко йшла до берега, де в правій частині торчав з води пеньок і був коряжник, тому при клюванні було дуже важливо тримати рибу в натяжку і не дати їй потрапити в ті хащі.









Після сходу, клювання призупинилися і виникла пауза яка тривала аж до самого вечора, ми ж в даному проміжку часу не гаяла і приготували нову порцію корму, щоб потужно закормитися і чекати на вечірній та нічний прохід риби. Вечірній кльов розпочався з 19.50 (перша точка) виважування і короп вагою 6.000 фотографується і пливе назад у воду, далі в'яле клювання на перше вудилище, Ваня підсікає і каже що не розуміє чи є риба чи зійшла, але ближче до берега відчуває удари риби, підвівши до підсака бачимо форель.

Обережно заводимо і намагаємося відразу в підсаці звільнити рибу від гачка і випустити, оскільки напередодні приходив сторож та сказав що в водойму запускали форель, яку після клювання потрібно обережно відразу відпустити, щоб вона не здохла. Тому ми навіть не фотографувалися. Настала ніч другого дня, а з нею і почалися нічні клювання, і в основному вони відбувалися з третьої точки з відстані 121 метр, ближня (крайня права) закинута палка на ніч мовчала, час від часу прокльовував дальняк. В 01.40 з дальої очки ми беремо коропа вагою 12.000; Всі коропи мало схожі до наших в Україні, вони довжелезні наче річкові сазани, по справжньому дикі, адже кожна риба дає шалений бій і так просто не здається, окрас в карпів темного мідного кольору, як в диких риб. Протягом всієї ночі тем задавала точка з 121 метра яка була закормлена міксом з медовий бойлів (таким як і ближня точка). Цієї ночі ми намагалися не брати рибу з човна і виважували з берега, також на третю точку закидали з берега. Так в нас пройшла друга доба яка принесла нам 16 клювань, три сходи, карпа з максимальною вагою 12.000 та амура в 13.000.














День третій. Сонце – спека, закінчення кормових запасів, які призвели до прийняття крайніх мір.

Настала третя доба нашого перебування в Білорусії на оз.Черніца. А разом з нею і настало покращення погоди в кращу сторону, виглянуло сонечко і все відразу заметелилося та заспівало, камиши почали ходити ходором. До нас по сусідству знову заїхала команда на російських номерах, і впевнено не маркувавшись закинула палки на ближню бровку.

Ми ж не квапливо перезавезли всі оснастки, та підкинули трохи корму на точки в очікуванні ранкового проходу риби, але отримали лише одне клювання о 10.00 з 121 метра – амур на 5.000 клюнув на CC Baits Fluoro Pop-Ups, Honey; Ще з вчорашнього дня ми почали розуміти що трохи прогадали з кількістю корма, якого суттєво поменшало і приходилося загодовувати точки дуже дозовано, і підкидати по черпачку після кожного клювання як ми це робили перших півтора дня ми вже не могли собі цього дозволити, корму реально не хватало, і ми прекрасно розуміли, що після послідовних клювань тьох — чотирьох амурів від 8 до 10 кілограмів на точці мало що з корму лишалося. День проходив по стандартній схемі, ми відпочивали, трохи дрімали в період безкльов'я відсипаючись за нічну пору, я сходив до хлопців з Білорусії які рибалили на дамбі й трохи з ними поспілкувався, як на рибацькі так і на побутові теми, адже було цікаво яке воно життя в Білорусії (яка по словах знайомих «залишилася в Радянському Союзі»). Було цікаво почути їх думку. Хлопці пригостили березовим соком, та цукеркою, за що їм дякую. Поки мене не було, а совався я зо дві години, оскільки заряджав ще батарею від фотоапарата і ходити туди сюди не було бажання, то по приходу в сектор Ваня вже заскучав за мною, кльову так і не було. Це був винятковий день протягом якого ми не отримали жодного клювання.
Тому вивчивши таблицю динаміки клювання протягом попередніх днів приймаємо рішення що краще всипати все на одну точку, тим самим затримати рибу максимально довго, ніж розприділити ту невелику кількість корму на дві точки. Найбільше за два дні ми отримали клювань з точки з 136 метрів, тому засипаємо її. У відро висипаємо остатки бойлів, весь тигровий горіх, та всі решту зернових і два-три кілограми пелету, що залишився. Ще в нас лишалося півтори пляшки CC Baits Fluoro Liquid Hi-Attract, Honey (Мед) та пляшка CC Baits Multimino, це все діло я залив у відро з кормом в результаті чого вийшла ядерно флуро жовта суміш, від погляду на яку Ваню часом кривило і викликало нестерпний сміх. Так я ще ніколи не хімічив!!! Близько 18.00 завожу ту реактивну суміш на точку і частину засипаю акцентовано на артропу, а решту навколо неї, розтягуючи п'ятно до п'яти метрів в діаметрі. Навколо кладу всі чотири палки першу в стороні ліворуч, другу трохи далі за пятно, третю праворуч від артропи ще далі за п'ятно, черверту на підході праворуч на рівні першої. Хоча даний вчинок вважається безглуздим і запресовувати точку так не варто, але в нас не було іншого виходу, і ми хотіли максимально дістати риби з даної точки, хоча і можливо за короткий проміжок часу вичерпати той ліміт клювань і просидіти решту ночі без корму в точці й клювань, але хто не ризикує — той не п'є Білоруську Карамбамбулю. І до берега в очікуванні активних клювань, або солодкого сну. Ваня мало вірив в даний божевільний план.
Почало помалу сідати сонечко за верхівки дерев, з'явився величезний повний місяць, який ми спостерігали протягом останніх трьох ночей, я навіть виважував без ліхтарика, настільки видно було в ті місячні ночі. Ми ж заздалегідь вирішили повечеряти й доїсти всі ніштяки які купили в Білорусії, хоча глазуровані сирки й «Картошки» ми заточили ще в перший день, і все через Ваню який не хотів їх брати по при моє бажання взяти більше, як виявилося сам наминав похрюкуючи.













І близько 20.30 почалося, перше клювання третьої доби запрацювала крайня ліва палка, амур на 8.500, перезавожу оснастку через 15 хвилин їде четверта палка і знову амур, далі третя палка і знову амур на 10.200, знову перша палка – теж амур 5.000. Розпочався так зване – Ельдорадо, прути їхали кожні пів голини. Я з лодки майже не вилазив, не встигав завести оснастку і повернутися назад як їхала нову палка, як треба було завозити нову. Кожну оснастку ми завозили з величезними стіками в основі яких був стік мікс CC Baits Honey (Мед); пелет різного діаметру і крушені варені бойли. З таким темпом я прекрасно розумів що надовго того корму що ми всипали може не вистачити, але сипати вже не було що, тому возимо і ловимо. Сусіди які приїхали рибалити в 19 сектор, спочатку дивилися як ми возимо і тягаємо рибу, а потім їм це надоїло і вони почухали спати, протягом всієї ночі я так і не побачив в них жодного клювання. Ми ж рибалили нон-стоп, вже до опівночі ми мали одинадцять клювань і всі реалізовані, риба клювала безперестанку проскакували екземпляри на 10.000 та 11.000, але хотілося спіймати рибу за 15.000.
Поступово мій організм почав здаватися від безкінечного виважування і маханням веслами (всю ніч завозив оснастки – я, Ваня контролював за сходженням лєскі зі шпуль, щоб не було заплутувань, та регулював натяжку оснасток після завоза, а також в проміжках поки я вертався після перезавоза він готував нову партію заряджених поводків зі стіками). Близько четвертої ночі я вирішив прилягти трохи відпочити, оскільки Red Bull ми випили весь в перші два дні тому підзарядитися не було чим, а від кількості випитої кави вже починало колотити. І знову клювання, кажу Вані що нехай виважує і коли риба буде вже майже біля помосту нехай тоді кличе я допоможу з підсаком, але риб зібрав дві палки які прийшлося вимотати і розплутувати, хоча рибу Ваня все ж таки дістав. Поки він розплутував я тим часом дрімав, і коли треба було ті три прути перезавезти я дав йому зрозуміти в коректній формі, що з мене досить, він теж не менш втомлений лишив вимотані три прути на род поді й пішов спати, через годину клюнула остання палка яка стояла на род поді, ми дістали рибу, і я помітив три прута які стояли вимотані на род поді. Ваня розказав що я його майже послав далеко з тим перезавозом і не було кому перезавезти. З самого рану вже трохи виспаний я пере завіз всі палки знову, і ми почали помалу збиратися, хоча на клювання вже не сподівалися, оскільки під час збору в нас ніколи не їхала палка, хоча прути ми знімали з род пода в саму останню чергу. Але цього разу трапилося диво – і завищав сигналізатор, нам вдалося спіймати рибу під час зборів – амур на 8.000. І в результаті за цілий день тиші та безкльов'я починаючи з ночі й до 5.00 нам вдалося спіймати 17 риб вагою 115.4 кг. Думаю що якщо я б перезавіз ті три прута і ми продовжували б рибалити далі то за ті півтори дві години ми змогли б дістати ще зо 3 риби як мінімум, але маємо що маємо. Експериментальна ядерна суміш запрацювала і дала нам найбільшу кількість риби в порівнянні з іншими днями і добами в цілому, хоча я не думаю що ще колись доведеться так впадати в крайнощі.











Як підсумок всієї рибалки в Білорусії на оз.Черніца, протягом трьох діб нам вдалося отримати 48 клювань з яких ми мали 7 (сходів та зацепів), 20 карпів максимальний заважив 13.000; 19 амурів максимальний 12.800; карась на 3.000; та одна форель. Загальна вага улову склала 321.7 кг.
В загалом даний виїзд планувався ще до Хорватії, а доля розпорядилася так що нам вдалося потрапити й Білорусію і в Хорватію. Порівнювати дані два виїзди буде не правильно, хоча обидва були для нас дуже вдалими. В цьому році ми відвідали дві водойми на які я мріяв і хотів потрапити. Озеро Черніца по при невелику популярність серед Українців дуже гарне та мальовниче, в якому живуть дикі сазани, та шалені карпи, також минулого року було запущено 8 чорних амурів від 15 кг, яких хотілося б спіймати, але вже наступного разу. На протязі всієї рибалки до нас підходив охоронець – тесть власника озера Максима, який постійно цікавився як в нас справи з кльовом, і постійно пропонував зі своєї сторони поміч в компетентних йому питаннях, по людині було видно на скільки він зацікавлений щоб оз.Черніцу відвідувало як змога більше рибалок з різних країн, за що йому - дуже дякую. Озеро цікаве, гарне, добре облаштоване, тут все зроблено для того щоб люди які приїжджають туди отримали максимальне задоволення як від відпочинку так і від самої рибалки. Шкода що ми не мали з собою Українського прапора який хотіли повісити поряд з іншими прапорами адміністратори на флагштоці біля п'єдесталу для переможців (наступного разу там буде висіти прапор України, ми ще повернемось за тими чорними амурами)

_________________
Рівненський Карповий Клуб

Видео к отчету:


Подписываемся на канал