Закриття сезону оз. Кричевичі. Від рибалки до грибалки.Місце закриття сезону ще обрали на крайній рибалці, закривати сезон вирішили в Кричевичах. Масла в вогонь підлив Роман Івасишин з своїм грибним уловом. Якраз грибний сезон в розпалі, тому було б в двій чи приємно порибалити, заодно і грибочків назбирати.
За дві неділі до виїзду почалися стандартні збори та приготування до даного дійства яке мало б тривати з 21-24 вересня. Компанія намальовувалася досить велика, адже багато хто з наших друзів хотів вдало закрити сезон, тому попередньо планували забронювати три сектори. Але як зазвичай буває, по ходу п’єси бажаючі почали відсіюватися з ряду різних причин, в кого сімейні обставини, хто погоди злякався. Оскільки прогноз на дані чотири дня передавали невтішний (дощі, грози, низька температура.) Ми ж Іваном не з лякливих, нам погода тільки добавляє кайфу та різноманіття в кожен наш виїзд (то спека протягом трьох днів в +30-34, то грози), тому ми їхати вирішили незважаючи ні нащо, хіба що б озеро спустили б повністю та рибу всю вибрали б, хоча це не про Кричевичі, там все гуд і порядок.
Наближався день виїзду за останніми даними ми їдемо 100%, а товариш який мав рибалити на фідери вагався (причина погода), в наслідок чого прийняв рішення їхати на одну останню добу. Ми ж завантаживши авто по обіді виїхали в напрямку Луцька за кормами, а далі вже в сторону озера Кричевичі. Цього разу якось дорога затягнулася, можливо бажання закинути снасті та знайти білого гриба випереджали швидкість авто на якому ми їхати. Протягом всього шляху погода була сухою та сонячною, тільки вже біля Ковеля спостерігалася дощова хмарність, а по прогнозу мало лити. З’їхавши з траси в сторону села Кричевичі на шляху почали траплятися селяни які рухалися з лісу з кошиками, проїжджаючи повз них ми намагалися заглянути їм в кошик, щоб побачити їх улови. Ближче до озера зустрічаєм дітей які пасли корів, і погляд відразу падає на маленьку дівчинку яка сидить і перебирає білі гриби. На питання: «Чи є білі гриби?» - дівчинка відповіла місцевим сленгом, що не дуже багато. На наступне питання: «Де збирали гриби?» - хлопчик вказав в одну сторону лісу, а дівчинка не хотівши того в іншу (відповіді їх розійшлися, і переглянувшись між собою, хлопчик своїм виразом обличчя дав зрозуміти, що дівчинка здала грибне місце ). Ми вирушили далі в сторону озера, вдивляючись в глиб та окраїну лісу в надії побачити гриби. Проїхавши певний відрізок, я помічаю на кромці лісу з піском щось схоже на шапочку гриба. Зупиняємся і я туди, але помічаю, що то якась поганка – хоча і гриб, вертаючись до машини оком пробігаюся навколо і мій погляд зупиняється на темно-коричневій шапочці – «БІНГО!!!» білий гриб. Радості було немов спіймали за десятку, гриби є, приблизне місце їх мешкання ми вже знаємо, лишається повернутися сюди наступного дня і промоніторити там ліс. Їдемо до озера вже заряджені позитивними емоціями, і зустрічаєм місцевого діда, на питання: «Є білі гриби?» - дід відповів, що є і польські і білі, та красноголовці, і сказав звернути через місток біля якоїсь бесідки в сторону лісу. Приблизно ту бесідку ми знайшли, але пора на озеро час вже піджимав.
По приїзду на озеро погода теж шептала, стандартна процедура заповнення риболовного білету та ознайомлення з правилами рибальства та на сектор. Кинувши оком на озеро, ми побачили, що на водоймі крім нас зайнятий ще один сектор «Кривичі», як згодом спостерігаючи в підзорну трубу вияснилося, що то був чоловік який рибалив в даному секторі минулого разу на крайній нашій рибалці. Про його улови нічого сказати не можу, але зі слів охорони, йому вдалося спіймати декілька вугрів, та карпиків. Бронювали ми два сектора 24 та 25, тому мали можливість обрати з двох більш комфортніший для нас, інший ж мав дістатися Віті Stal1n з Славіком, що мали приїхати в суботу 23 вересня на одну добу. Ми обрали сектор номер 25 з бесідкою, де можна було комфортно потрапезничати.
Помалу почали займатися логістикою в секторі, та приготуванням оснасток та прикормок. Ще до початку виїзду планували спробувати дві тактики, які відрізнялися одна від одної як складом прикормки так і тактикою кормління. І вже на основі їх зробити якісь висновки для подальшого відкорегування та вибору оптимального методу ловлі в дану пору року. Але в силу певних обставин наші товариши не змогли приїхати, що нам не дало змогу реалізувати наші плани. Тому вибрали одну з двох тактик, і вперед до бою. В подальшому вибрана тактика нам ніяких висновків зробити так і не дала, на що вплинув ще один фактор, але про все по порядку.
Поки ми займалися логістикою, оснастками та насадками, почало темніти, вирішили закинути на ніч 4 прута з стіками драбинкою на зустріч вітру. І вже в ранці, відмаркеритися і більш детально розмістити прути. Далі в очікуванні клювання та вечеря на природі. Ніч пройшла спокійно, риб відмовлявся реагувати на наші насадки.
Настав ранок «кофебрейк», Іван пішов до гадалки, я ж метушився біля машини. І чую визг сигналізатора, підсікаю та починаю помалу виважувати, риб підійшов до берега та під самим помостом рванув в камиш і там зійшов. Але не засмучуємся реакція риби є, це добре, маркер в руки та пошуки перспективних точок ловлі. Закидаєм прути по кліпсам та готуєм прикормку, яка згодом полетіла в воду. І очікування наступних клювань. Погода хоча й була пасмурною, але без дощу.
Я ж вирішив розвідати навколо озера місця на наявність грибів (відверто кажучи білого гриба, оскільки інши не представляли цікавості). Ваня на прутах (бос во покльовку я не реалізував), я на тихому полюванні. Прихвативши фотоапарат, відро для «білих» я поліз на інший бік від канави в глиб лісу. Тримаючись дороги (щоб не збитися з курсу та не блуканути через не знання лісу та місцевості) час від часу звертав в глиб посадок. Інколи на моєму шляху траплялися маслюки цілими сім'ями і в переважній більшості мухомори та порхавки, але я ж заточений на «білі». Погулявши з годину повертаюся назад з пустим відром, але з декількома хорошими знімками. Поки мене не було Ваня не чув жодного клювання, перезакинувши прути вирішую пройтися на те місце де знайшов білого гриба минулого дня (хоча «чухати» туди було не близько), але при відсутності кльову, якось потрібно було себе розважити. Ваню лишаю знову на прутах і сам за «білими». Поки я йшов туди пройшло чималу часу. Поступово звертав в одну та іншу посадку, часом натрапляв на польські (їх не брав), маслюків теж було повно, але найбільше мухоморів та порхавок. Погода почала мінятися, почав накрапати дощ, але вирішую не повертатися і все ж таки дійти до того місця, підходячи до нього знаходжу два білих гриба, і все. Неподалік зустрічаю грибників, які покидавши вєлікі в лісі рванули ще далі в глиб. Потім вирішую махнути на те місце де вказали діти першого дня, рухаючись дорогою хотів розвідати ліс з правої сторони де вказав хлопчик, але там канава яку не перейти (хоча перейти можна, але повні чоботи води, якось не хотілося плавати, дощ і так трохи намочив, хоча і був в дощовику), тому обхожу канаву, але бачу з цієї сторони жіночку яка виходить з цього лізу з повним грибів пакетом «BOSS». На питання які гриби шукає і чи є взагалі гриби вона відповіла: «Білі, набрала тільки в цьому місці, ближче до озера – пусто! Мають бути там.», вказала на іншу сторону лісу, куди показувала дівчинка. Трохи розчарований, що все там вже прочесали і ще декілька машин стоїть біля входу в ліс, «валю» в останнє місце куди вказала дівчинка. Походивши там розумію, що перед мною тут пройшовся не один грибник, і в додаток зустрічаю місцеву жіночку з велосипедом, вєлік якої я бачив раніше в лісі. Вона прочесувала самец е місце де ходив я «місцеві щось знають і знають де ростуть білі гриби», бо тільки такі збирали, в чому я переконався заглянувши в її кошик набитий білими грибами. На питання де краще ростуть і як (бо в кожному лісі по різному ростуть білі гриби), вона відповіла: «На мосі переважно одинокі, на піску по декілька штук.» Своєю присутністю я її не налякав і вона сміливо прочесувала даний відрізок лісу, заглядаючи під кожен кущик, ялинку. Я все ж таки знайшов ще одного білого на мосі, і все, навколо все було зрізано, і враховуючи що місцеві виривають гриб з корінням для більшої ваги (вони їх здають), важко помітити де ще росли білі. З трьома чи чотирьма білими в улові повертаюся на базу до Івана, в телефоній розмові з ним розумію, що нічого не пропустив – риб мовчить. Зайшов я далеко від озера тому дорога зайняла б десь дві години і я ще й чоботах, на пів дорозі чую щось несеця в мою сторону, помічаю жигуля, махнувши рукою в надії що підкине трохи ближче до озера, помічаю Михайла охоронця, чи адміністратора водойми, і зрадівши що підїду до самого озера пру до машини. Вже за декілька хвилин я в секторі. Гриби в сторону. Пора займатися рибалкою. Кормим, перезакидаємся все в стандартному режимі, і протягом дня нам вдається виманити два клювання «лавашів», якими їх назвати вже язик не повертаються. Рибки як в'єтнамські свинки пузаті, завдяки кукурудзі якою ретельно годувала охорона рибу, випливаючи що дня надувним човном на буксирі якого була алюмінієва лодка з якої висипалося по декілька лопат «куки» навпроти кожного сектора. Тому і вина відсутності кльову на озері. Риба накормлена кукурудзою досхочу відмовлялася клювати взагалі, оскільки їх пуза були переповнені їжою, і місця для наших смаколиків там не лишилося. (Взяти людину і її безперестанку годувати, чи захоче вона їсти коли їй будуть підсовувати ще тарілку і ще, відповідь очевидна, так і в даній ситуації).
Хоча дякую охороні яка в котрий раз випливши для годування риби, не сипнула «куки» навпроти нашого сектора, знаючи що ми рибалим і ще плануєм бути тут декілька днів, що давало хоча і мінімальні шанси щось спіймати. Так і пройшов день в активному пошуку риби, та «білих» в активі якого було один схід, дві «в'єтнамські свинки» та чотири білих. Далі вечеря з шашликом, та підготовка до нічного ельдорадо – ЖАРТ! Після грибних маршкидків мене трохи зморило і я відверто кажучи вирубився моментально, і прозівав нічне клювання, мене збудив голос Вані: «Стас підсак!», я підірвався моментально, Ваня стояв в темряві з прутом в руках, і тут розумію що щось цікаве, не з першої спроби заводим рибу в підсак піднявши якого в руці відчувається важкість. Як завжди Вані не терпиться зважити крупну рибу, вага показує за десять кілограмів, риба в мішок для денної фотосесії, перезакидання прутів і в спальники. Далі ніч пройшла без клювань.
Настав ранок другого дня, почало підійматися сонце, погода почала покращуватися, навіть була можливість ходити в футболках, все супер от тільки риба мовчить. «Кофебрейк» - сніданок, і робота в стандартному режимі. Цього дня бажання йти за грибами відпало, вирішую перенести на день відїзду. Протягом дня експерементуєм з дистанціями, насадками, стіками в надії виманити чи випросити хоча б якесь клювання, але без результатно. Ближче до обіду приїхав Вітя Stal1n з своїм братом та Славіком, і стали в 24 секторі. Поки вони займалися розстановкою табору, ми ж зайнялися приготуванням обіду на сковорідці з борони, це моя найулюбленіша страва на природі. Далі спілкування в компанії однодумців, жарти і час летить дуже швидко. Наближався вечір а риба так і не клювала, як в нас так і в хлопців.
Ближче до вечора хлопці почали займатися вечерею, місце зустрічі не змінне – бесідка в нашому секторі, в процесі вечері, відбувається клюванняна фідер Славіка, і всі немов діти покидавши ложки та вилки погнали дивитися виважування довгоочікуваного риба. В славіка це був перший виїзд на Кричевичі, і начитавшись звітів плани стосовно кльова в нього були Наполеонівські, але в процесі виважування – СХІД. І всі назад потяглися до тарілок. Балачки та дегустація Бурштинівки ще й під онлайн трансляцію матчу Динамо – Верес, пролетіла дуже швидко. Верес зіграв в нічию, з таким суперником, це не може не радувати. Ми ж сидим в очікуванні клювань, хлопці розійшлися калдувати над своїми прутами. Протягом ночі в нас було одне клювання і в активі, амур – малюк. В Славіка було два клювання і в активі два таких самих по розміру амура.
Настав ранок і ми почали не кваплючись збирати свій табір та просушувати намети. Поснідавши з хлопцями та вимотавши прути які стояли до самого кінця в надії покльовки, запакували машину і вирушили в напрямок грибних місць, виділивши пів години на тихе полювання. Підїхавши до місця де я знайшов білий гриб, вирішили прошвирнутися і до дому, оскільки на іншому місці стояли машини і ходили люди, і на ораїні совався чоловік з собакою та пакетом в руках. Пройшовшись ми помітили, що місцеві вже прочесали перед нами даний кусок лісу, але я був сповнений надії знайти білого гриба, і тут заглядаю під маленьку ялинку навколо якої росла висока трава і бачу «блого», оглідаю навколо і знаходжу ще два. Ваня знайшов теж одного, потім вертаючись до машини, досліджую кромку поля з лісом і знаходжу ще одного. Далі не було часу ходити, тому вертаємся до машини, і до дому. По дорозі зустрічаєм того чоловіка з собакою, і на питання чи є гриби в лісі, він нам віддає за дарма пакет з своїм уловом в якому було з десяток білих грибів та польські. Ми були здивовані, що людина за дарма віддала свої гриби, і хвісно йому подякували за це – «Світ не без добрих людей!». Моє відерце поповнилося вже більше білими.
Дорога до дому пройшла набагато швидше, ніж на озеро.
Взагалом виїзд вдався: ми спіймали декілька риб, не багато але спіймали і ще й бонус за десять кілограм. Відсутність кльову можу пояснити тільки годуванням риби адміністрацією водойми, щодня висипалося багато кукурудзою, риба перекормлена. При інших обставинах, кльов був би набагато активніший. Знайшли гриби «БІЛІ», не багато, але знайшли. Для тихого полювання потрібен час, до грибних місць потрібно йти чи їхати, від озера кілометрів з п’ять, і не по обіді соватися по рпрочесаним місцевими місцям, а йти з самого ранку. Але гриби є, мсцеві в більшості заточені на білі гриби і дані ліси їх росту спияють. Як і в кожному лісі, потрібно знати місця, через відсутніть знань лісу, свій грибний улов важаю нормальним, оскільки маслюки і польські які траплялися принципово не брав. Польських я можу і ближче до Рівного накосити.
Підводячи підсумок сезону хочу відмітити, що в цьому році було достатньо цікавих виїздів. Як дуже багатих на клювання так і скромних. Але кожен виїзд це цікава і незабутня пригода в моєму житті. Мені вдалося виїхати з дитиною на три доби, і відпочити з нею на всі сто тисяч відсотків, тим самим дати дружині відпочити від нас. Мені вдалося в цьому році знайти нового товариша Івана з яким ми відвідали більшість наших сесій, і прекрасно провести час, та спіймати трофейного коропа на 18 кг. Мені його компанія дуже сподобалася, і з ним завжди комфортно і цікаво рибалити. В нас ще багато спільних мрій та планів які думаю, ми обов’язково здійсним, і думаю разом. Дуже йому дякую за компанію та цей цікавий сезон. Ти справжній друг, який може виручити навіть поза рибалкою в буденному житті. Мені вдалося цього року як порибалити так і походити по лісі в пошуках грибів і все це за один виїзд. Багато чого було відзнято і лишиться в наші пам’яті у вигляді фотографій. І багато чого залишилося, того що хочеться зробити та досягти в майбутньому. Є багато цікавих місць та багато трофеїв, які слід відвідати та спіймати, рости завжди є до чого, був би тільки вільний час, фінансовий достаток та мир в країні, чого всім бажаю….
Більше інформації тут: https://rivnefish.com/forum/viewtopic.php?f=589&t=426391&p=221023#p221023